15 March
безвихідність
короче справа така.
не розумію, що то і як то, не розумію, як так сталось, як не можна було те зупинити, або відвернути.
і це найбільше пригнічує
і ти ж знала, що все саме так і вийде, якщо нічого не зробити
і нічого не зробила
що саме?
закохалась в людину
знову
до усрачки… і до останнього думала, що то не так, що лише накручуєш… що реально хотіла і хочеш, щоб він був для тебе байдужим
чому?
тому, що це жахливо, це нестерпно знати, що ти людині дійсно подобалась, але щось ( якийсь твій погляд, вираз обличчя, вчинок, емоція, манера розмови, манера поведінки або ще якась невідворотня хрєнь все зіпсувала!)
так, ти просто стаєш байдужа людині, або навіть відразна
сука!
як же це бісить, ти не можеш нічого зробити
вже все втрачено і ти упустила той момент, коли все було реальне, справжнє, взаємне
і як же та людина, ну особисто в мене так, починає виводити з себе, бісити, харити, жах!!!
але крім того ти розумієш, що це твоя людина і хочеш бути поруч
так і є бісить, але подобається
але найгірше в тому всьому, що та людина тепер закрилась від тебе, тепер вона майже не посміхається тобі, хіба лише в дань вихованості і пристойності, а підійти і просто поговорити, як було раніше. стає просто не можливим, він проігнорить або зробить вигляд, що не розуміє
або ще гірше
скаже просто в лице
що ти йому байдужа
що ти йому не цікава
що ти йому не потрібна